Підприємство вказало на невідповідність розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі - Плата), визначеного договором (2% нормативної грошової оцінки земельної ділянки), вимогам норми пп. 288.5.1 ПКУ (редакція діє з 03.12.2017) - річна сума Плати не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території. Тож звернулось із запитом до ДФС про наявність підстав у контролюючого органу для здійснення контролю за внесенням підприємством Плати у розмірі, визначеному договором.
ДФС в ІПК від 05.02.2018 р. № 483/6/99-99-12-02-03-15/ІПК вказало: при визначенні відсоткового розміру Плати для обчислення податкових зобов'язань доцільно керуватися наявною судовою практикою (постанова ВСУ від 24.01.2018 р. у справі № 817/206/15), якою доведено, що з набранням чинності ПКУ відсотковий розмір Плати, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 ПКУ (з урахуванням внесених до нього змін). Суд дійшов до висновку, що до моменту внесення до договору відповідних змін, норми пп. 288.5.1 ПКУ є підставою для перегляду встановленого таким договором відсоткового розміру Плати.
Відмітимо, що у судовому рішення також йшлося: виходячи із принципу пріоритетності норм ПКУ над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ПКУ, до моменту внесення до такого договору відповідних змін, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 ПКУ.
