Бартер належить до договорів міни, особливості укладення яких викладено в § 6 гл. 54 ЦКУ та ст. 293 ГКУ.
Так, за договором міни (бартеру) кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (ч. 1 ст. 715 ЦКУ).
До договору міни застосовують загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ч. 1 ст. 716 ЦКУ, ч. 5 ст. 293 ГКУ).
Кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує натомість (ч. 2 ст. 715 ЦКУ, ч. 2 ст. 293 ГКУ).
Сторони можуть домовитися про обмін товарами різної вартості. У цьому разі в договорі може бути встановлено доплату за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (ч. 3 ст. 715 ЦКУ, ч. 3 ст. 293 ГКУ).
Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 715 ЦКУ). Тому, якщо в договорі не будуть передбачені особливі умови переходу права власності на товар, за загальними правилами він відбудеться на останню дату (або за відвантаженням товару покупцеві, або за одержанням від нього товару), що впливає й на бухгалтерський облік.
Докладніше про це - у статтях видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН:
- "Бартерні операції: правові аспекти й валютний нагляд";
- "Бартерні операції всередині України: обмін подібними запасами";
- "Бартерні операції всередині України: обмін неподібними запасами";
- "Бартерні операції: податковий облік";
- "Бартерні операції в ЗЕД: бухгалтерський облік".
Для отримання доступу до професійної аналітики видання БУХГАЛТЕР&ЗАКОН, інших документів та інструментів інформаційно-правової системи ЛІГА:ЗАКОН поспішіть скористатися ТЕСТОВИМ доступом та оцініть зручність і швидкість пошуку необхідних вам матеріалів.
